Хто б міг подумати, що у мене буде така можливість … Яка? А сама “звичайна” – навчатися у Франції. Якби мені сказали про це раніше, я б посміялася і сказала що це неможливо. Але тепер я розумію, що все можливо. Варто лише захотіти, повірити в себе, а потім і інші повірять і звичайно ж працювати над собою.
Хочеться відзначити, і думаю ви погодитеся зі мною, що час летить дуже швидко. Ось уже як четвертий місяць я тут і скоро знову доведеться змінювати календар на стіні на новий місяць – на останній мій місяць тут. Я не встигла озирнутися, як більше половини пройшло, частина іспитів складено, але робота не припиняється – ми продовжуємо працювати і отримувати знання. За що я хочу сказати величезне дякую рідній академії ОНАХТ, Одеса і l’ESA Angers.
Уже згадую свою навчальну осінь тут, я можу сказати, що неймовірно рада такому шансу: вчитися, пізнавати нове, розвиватися в різних напрямках, знайомитися, спілкуватися і дружити зі студентами з різних країн. Мені дуже пощастило що я тут. З викладачами і студентами, які допомагають, пояснюють і відповідають на всі твої питання, яким би вони не були. Але головне, вони роблять все можливе, щоб навчальні дні тут запам’яталися не тільки парами і проектами, а й яскравими моментами, спільними вечорами з масою посмішок і заливним сміхом.
Я чітко пам’ятаю свій перший день – хвилювання, страх в очах, невпевненість перед новими відкриттями і звершеннями – той невеликий крок. Але завдяки підтримці двох країн я ні крапельки не шкодую про це. Більш того, я дуже рада бути студенткою, тут з програмою ERASMUS +.
Що ж, мабуть буду по-тихенько закінчувати свої емоції і роздуми, хоча хочеться і хочеться далі ділитися всім тим, що відбулося і відбувається зі мною. А це ж я ще не почала розповідати безпосередньо про навчання, про всі пари, проекти і іспити. Але про це напевно вже поговоримо по приїзду. Адже не віриться, але зовсім скоро я буду повертатися додому.
